Повну інформацію ви можете отримати на сайті відеоканалу Діанетики в Інтернет.
Слово “Діанетика” походить від грецького dia (через) і грецького nous (душа).
До 1950 року в науці переважало уявлення про те, що розум людини – це її мозок, тобто скупчення клітин і нейронів – і нічого більше. Тоді не тільки вважали, що здібності людини не можуть бути поліпшені, – існувало також переконання, що з формуванням кори головного мозку формується особистість людини, яка потім залишається незмінною. Однак ці теорії були хибними, і тому наука так і не розробила ані дієвої теорії про розум, ані способів розв’язання проблем розуму.
Л. Рон Хаббард змінив усе це, написавши книгу “Діанетика: сучасна наука про розум”. Її вихід у світ 1950 року є переломним моментом в історії пошуків людиною істинного розуміння самої себе.
Діанетика – це сукупність методик, яка може допомогти полегшити небажані відчуття та емоції, позбутися безпричинних страхів і психосоматичних захворювань (захворювань, спричинених або посилених емоційними розладами). Її можна найточніше описати як те, що душа робить із тілом за допомогою розуму.
Діанетика спирається на деякі основні принципи, які можна легко вивчити, вірність яких можна чітко продемонструвати і які залишаються такими самими дієвими, якими були в 1950 році, коли їх було вперше опубліковано.
Мета життя
Стисле формулювання мети життя як такої було одним із найбільш революційних досягнень у Діанетиці. Цю мету, яка є динамічним принципом існування людини, відкрив Л. Рон Хаббард, і на основі цього відкриття було знайдено відповіді на багато запитань, на які до цього відповідей не мали.
Метою життя можна вважати нескінченне виживання. Те, що людина прагне до виживання, відомо давно, але те, що це головна спонукальна причина її дій, – нове. Можна продемонструвати, що всі дії і цілі людини як форми життя підпорядковуються єдиній команді: “ВИЖИВАЙ!”
Це – спільний знаменник усього життя. На його основі було знайдено спосіб того, як остаточно впоратися з людськими хворобами та абераціями.
Щойно “Виживай!” було виділено як найголовніше прагнення, яке пояснювало діяльність усіх форм життя, знадобилося подальше вивчення цієї діяльності, спрямованої на виживання. Під час цього дослідження було відкрито, що коли хто-небудь розглядає біль і задоволення як частини цього завдання, у нього є всі компоненти, необхідні для розуміння всього того, що відбувається в житті.
Виживання – це не тільки відмінність між життям і смертю. Є всілякі рівні виживання.
Що більше людина здатна керувати своїм життям і підвищувати рівень свого виживання, то більше задоволення вона відчуватиме від життя і тим вищим буде її матеріальний достаток.
Біль, розчарування і невдача є результатом дій, які не сприяють виживанню.
Виживання і розум
Діанетика стверджує, що призначення розуму – це розв’язання проблем, пов’язаних із виживанням. Розум спрямовує індивідуума в його прагненні вижити та ґрунтує свої дії на інформації, яку він отримує та записує. Розум записує дані, використовуючи те, що називається розумовими образами-картинками.
Як грубу аналогію, трак часу можна було б уподібнити до фільму, якби цей фільм був тривимірним, передавав інформацію 57-ма каналами сприйняття та міг чинити повний вплив на глядача.
Такі картинки насправді мають три виміри, вони містять у собі колір, звук і запах, а також інші сприйняття. Вони також містять висновки або роздуми індивідуума. Розумові образи-картинки безперервно, мить за миттю, створюються розумом. Ви можете, наприклад, згадуючи час сніданку, переглянути картинку того, що ви їли сьогодні вранці; і в такий самий спосіб повернути картинку події, що сталася минулого тижня, пригадуючи її; або навіть пригадати щось, що сталося набагато раніше.
Розумові образи-картинки насправді складаються з енергії. Вони мають масу, існують у просторі, і завжди поводяться певним чином, так, наприклад (що є найцікавішим фактом), вони завжди з’являються, коли хтось думає про щось. Якщо людина думає про якогось собаку, у неї виникає картинка цього собаки.
Послідовний запис розумових образів-картинок, які накопичуються протягом життя людини, називається траком часу. Трак часу – це дуже точний запис того, що відбувалося з людиною в минулому. Як грубу аналогію, трак часу можна було б уподібнити до фільму – якби цей фільм мав три виміри, містив п’ятдесят сім сприйнять і міг чинити повний вплив на глядача.
Розум використовує ці картинки для прийняття рішень, що сприяють виживанню. Головне, що спонукає розум до дії, – це завжди виживання, хоча людина і може зазнати в чомусь невдачі або зробити помилку.
Якщо це так, чому не всі дії, диктовані розумом, призводять до підвищення рівня виживання? Чому люди іноді відчувають безпричинні страхи, сумніваються у власних здібностях або плекають негативні емоції, які, вочевидь, ніяк не виправдані обставинами?
Частини розуму
Розумові образи-картинки записуються в аналітичному розумі.
Л. Рон Хаббард відкрив, що розум має дві абсолютно різні частини. Одна з них – та частина, яку людина використовує свідомо і яку вона усвідомлює, – називається “аналітичний розум”. Це та частина розуму, яка міркує, отримує дані за допомогою спостереження, запам’ятовує їх і розв’язує різні завдання. Аналітичний розум має стандартні банки пам’яті, які містять розумові образи-картинки. Він використовує дані, що містяться в цих банках, для прийняття рішень, що сприяють виживанню.
Однак існують дві речі, які, здавалося б, записуються в стандартні банки аналітичного розуму – хоча насправді це не так. Це болісні емоції та фізичний біль. У моменти сильного болю діяльність аналітичного розуму призупиняється, і владу бере у свої руки інша частина розуму – реактивний розум.
Коли людина повністю у свідомості, її аналітичний розум повністю командує організмом. Коли людина повністю або частково “втрачає свідомість”, реактивний розум повністю або частково вмикається. “Несвідомість” може бути спричинена шоком, отриманим унаслідок нещасного випадку, використанням анестезії під час операції, болем від поранення або жаром під час захворювання.
Але ті з розумових образів-картинок, які містять фізичний біль і хворобливі емоції, записуються в реактивному розумі.
Коли людина у “несвідомості”, реактивний розум точно записує всі сприйняття, які існують у цей час, включно з тим, що відбувається і що говориться навколо людини. Він також записує весь біль і зберігає цей розумовий образ-картинку у своїх власних банках; водночас ця картинка недоступна для свідомого згадування людини, вона перебуває поза її безпосереднім контролем. І хоча може трапитися так, що людина, знепритомнівши під час нещасного випадку, перебуватиме в несвідомості й не усвідомлюватиме того, що відбувається довкола, її реактивний розум насправді старанно записуватиме все, що відбувається, щоб використовувати це в майбутньому.
Реактивний розум не зберігає спогади такими, якими ми їх собі уявляємо. Він зберігає певні типи розумових образів-картинок, званих інграмами. Інграми – це повні, аж до останньої точної подробиці, записи кожного відчуття, яке було присутнє в момент часткової або повної несвідомості.
Ось приклад інграми: жінці наносять удар по обличчю, вона падає “непритомною”. Її штовхають ногою в бік і кажуть їй, що вона прикидається, що від неї немає користі і що вона завжди змінює свою думку. При цьому перекидають стілець. Тече вода з крана на кухні. Машина їде вулицею.
Інграма містить безперервний запис усіх цих сприйняттів.
Проблема полягає в тому, що реактивний розум “думає” тотожностями: одне тотожне іншому. Рівняння таке: A=A=A=A=A. Розрахунок реактивного розуму з приводу цієї інграми був би таким: біль від стусана дорівнює болю від удару, дорівнює перевернутому стільцю, дорівнює машині, що проїжджає мимо, дорівнює крану, дорівнює тому факту, що вона прикидається, дорівнює тому факту, що від неї немає толку, дорівнює тому факту, що вона змінює думку, дорівнює тону голосу чоловіка, який її вдарив, дорівнює емоції, дорівнює облуді, дорівнює воді, яка тече з крана, дорівнює болю від стусана, дорівнює органічним відчуттям у місцях ударів, дорівнює стільцю, що перевертається, дорівнює зміні думки, дорівнює. .. Але навіщо продовжувати? Кожне окреме відчуття в цій інграмі дорівнює кожному іншому відчуттю в цій же інграмі.
У майбутньому, коли оточення цієї жінки міститиме достатню кількість компонентів, подібних до компонентів інграми, жінка знову відчує те, що відбувалося в інграмі. Наприклад, якби одного вечора з крана бігла вода і жінка чула б, як за вікном проїжджає машина, і в цей самий час її чоловік (людина з її інграми) сварив би її за щось у тоні, схожому на тон тієї людини в інграмі, вона могла б відчути біль у боці (куди її штовхали раніше). A слова, вимовлені в момент отримання інграми, могли б стати командами, що діють у сьогоденні: вона, можливо, відчула б, що від неї немає користі, або ж їй могла б спасти на думку ідея про те, що вона завжди змінює свою думку. Реактивний розум каже жінці, що вона в небезпечному місці. Якщо вона залишиться там, то біль у місцях побоїв може стати причиною виникнення захворювання, або ж сам може перетворитися на хронічне нездужання. Це явище “пробудження” старої інграми називається рестимуляцією.
Розв’язання проблеми реактивного розуму
Відкривши існування реактивного розуму та інграм, Л. Рон Хаббард розробив дуже точні методики, за допомогою яких з ними можна справлятися. Ці методики можуть ефективно “стирати” вміст реактивного розуму й усувати можливість того, щоб записи, що зберігаються в реактивному розумі, впливали на людину – без усвідомлення нею такого впливу. Ба більше, застосування цих методик робить ці, раніше приховані, спогади доступними для людини як спогади аналітичного розуму. Дієвість цих методик, у багатьох випадках просто вражаюча, підтверджена величезною кількістю документально зафіксованих історій преклірів упродовж майже піввікового періоду застосування цих методик.
[Реактивний розум (ілюстрація) Реактивний розум може стати причиною неусвідомлюваних і небажаних страхів, емоцій, болю та психосоматичних захворювань, без яких людині було б набагато краще.]
Клір
Мета Діанетики – це новий стан людини, якого прагнули впродовж усієї історії, але якого не було досягнуто до виникнення Діанетики. Цей стан називається “клір” (термін походить від англійського слова “clear”, що означає “ясний”, “чистий”). Клір – це людина, яка більше не має власного реактивного розуму, і тому вона не страждає від хвороб, які може спричинити реактивний розум.
Клір не має інграм, які під час рестимуляції порушували б правильність його розрахунків, вводячи приховані та хибні дані.
Досягнення стану клір посилює природну індивідуальність людини і підвищує її творчі здібності. Клір вільний у своїх емоціях. Він може мислити самостійно. Він може жити вільно, не обтяжений заборонами, що диктуються реактивними розрахунками давно отриманих інграм. Здатність до художньої творчості, сила й індивідуальність – усе це притаманне вихідній особистості людини, a не її реактивному розуму.
Кліри впевнені в собі, щасливі та, як правило, успішні як у кар’єрі, так і у взаєминах з іншими людьми. Цей стан дуже бажаний для будь-якої людини, і практично кожен може досягти його. Насправді багато тисяч людей уже досягли стану клір, що є реальним доказом дієвості відкриттів Л. Рона Хаббарда і розробленої ним технології.
Реактивний розум – не помічник виживання людини з тієї простої причини, що, хоча цей розум досить міцний для того, щоб витримати біль і “несвідомість”, він не дуже розумний. Його спроби “вберегти людину від потрапляння в небезпечну ситуацію” шляхом нав’язування їй того, що міститься в інграмі, можуть стати причиною неусвідомлюваних і небажаних страхів, емоцій, болю та психосоматичних захворювань, які не піддаються оцінці та які не піддаються усвідомленню і які є небажаними, без яких людині було б набагато краще.
Аналітичний розум Діанетика може ефективно “стирати” вміст реактивного розуму та звільняти людину від його шкідливого впливу.
Характеристики кліру
Клір
Людина, в якої більше немає власного реактивного розуму, називається “клір”. Те, що в неї залишається, – це дійсно вона сама.
Стан клір – це стан, який раніше, впродовж усієї історії людини, ніколи не був досягнутий. Клір має певні якості. Ці якості притаманні людині від природи, але не завжди можуть бути проявлені, поки вона не стала кліром. Про наявність цих якостей у людини раніше не підозрювали, і про них не згадували в міркуваннях про її здібності та її поведінку.
Клір:
- Вільний від наявних або потенційних психосоматичних хвороб чи аберацій
- Діє на засадах самовизначення
- Енергійний і наполегливий
- Не має пригнічених думок та емоцій
- Здатний сприймати, згадувати, уявляти, творити і розраховувати на рівні, що набагато перевершує “норму”
- Володіє стійкою психікою
- Вільний в емоційному відношенні
- Здатний насолоджуватися життям
- Менш схильний до нещасних випадків
- Більш щасливий
- Здатний швидко мислити
- Здатний швидко реагувати
Щастя відіграє важливу роль. Здатність організовувати своє життя так, щоб воно приносило більше радості, здатність з терпимістю ставитися до слабкостей інших людей, здатність бачити істинний стан справ у будь-якій ситуації і знаходити точні рішення для життєвих проблем, здатність приймати відповідальність і нести її – все це важливо. Життя не багато чого варте, якщо воно не приносить радості. Клір насолоджується життям повною мірою. Він може успішно протистояти ситуаціям, які раніше просто знищили б його. Здатність жити добре і повно – це дар, яким володіє клір.