Нещодавно я запитала в десятирічного сина свого друга, ким він хоче бути. Він відповів – програмістом. На запитання чому саме програмістом, отримала відповідь: “А тоді я можу працювати в будь-якому місці: в офісі, вдома і ще де захочу”. Сьогодні професії, пов’язані з інформаційними технологіями (IT) набирають дедалі більшої популярності. Багато батьків планують і хочуть, щоб…
Ключ до щастя – бути тим, кого цікавить життя.
Л. Рон Хаббард.
Яка людина не мріє про щастя?!
Але, як то кажуть, скільки людей, стільки й думок, що це таке і що потрібно для щастя.
Для когось щастя – у тихому спокійному житті, де не потрібно переживати за завтрашній день, а комусь немає нічого радіснішого за постійні зміни, неочікувані повороти подій та нові зустрічі, щоб життя було яскравим, як карнавал. Для когось запорукою щастя є успішна кар’єра, а для когось – міцна сім’я.
Як часто Вам доводиться стикатися зі сварками, конфліктами або спілкуватися з людьми, з якими важко мати справу? За деякими джерелами тільки на сімейні сварки у середньостатистичного громадянина йде 2 години на тиждень, але ж до цього потрібно ще додати конфлікти на роботі, розбіжності з сусідами та інше “важке спілкування”, яке неабияк псує нам життя. Навіть…
Іноді Вам здається, що Ваша дитина нестерпна. Вона геть не слухається, скиглить, щось вимагаючи, та не дає Вам ані хвилини спокою. Вона лізе саме туди, куди їй заборонено навіть наближатися, впускає та розбиває речі, які їй категорично не дозволяється брати. Ви вимагаєте тиші, але дитина кричить ще голосніше. Вона ніби спеціально все робить Вам на зло, а Ви ж і без того втомилися на роботі…
Відомий вчений Рон Хаббард дуже детально розглянув подібні ситуації та запропонував способи їх вирішення. Дитина може бути спокійною, милою та лагідною, готовою співпрацювати з Вами, якщо вона має змогу здійснювати своє самовизначення, коли сама може обирати, що їй робити в цей момент часу – бавитися, обідати чи виконувати прохання старших.
Більшості батьків, напевно, нелегко уявити, як це може бути. Адже якщо за дитиною не стежити та не командувати нею, вона може потрапити під машину, вивалитися з вікна, обпектися, поранити інших дітей тощо. Звісно, коли дитині справді загрожує небезпека або коли вона може нашкодити іншим, її право вирішувати за себе саму може бути порушено. Але якщо Ви згадаєте, які зауваження робили дитині останнім часом, скільки разів зупиняли її, підвищували голос, вимагаючи негайного підкорення, то виявите, що дійсно небезпечних ситуацій було дуже мало. Частіше Ви керувалися міркуваннями своєї зручності або ж просто діяли під впливом роздратування.
