Іноді Вам здається, що Ваша дитина нестерпна. Вона геть не слухається, скиглить, щось вимагаючи, та не дає Вам ані хвилини спокою. Вона лізе саме туди, куди їй заборонено навіть наближатися, впускає та розбиває речі, які їй категорично не дозволяється брати. Ви вимагаєте тиші, але дитина кричить ще голосніше. Вона ніби спеціально все робить Вам на зло, а Ви ж і без того втомилися на роботі…
Відомий вчений Рон Хаббард дуже детально розглянув подібні ситуації та запропонував способи їх вирішення. Дитина може бути спокійною, милою та лагідною, готовою співпрацювати з Вами, якщо вона має змогу здійснювати своє самовизначення, коли сама може обирати, що їй робити в цей момент часу – бавитися, обідати чи виконувати прохання старших.
Більшості батьків, напевно, нелегко уявити, як це може бути. Адже якщо за дитиною не стежити та не командувати нею, вона може потрапити під машину, вивалитися з вікна, обпектися, поранити інших дітей тощо. Звісно, коли дитині справді загрожує небезпека або коли вона може нашкодити іншим, її право вирішувати за себе саму може бути порушено. Але якщо Ви згадаєте, які зауваження робили дитині останнім часом, скільки разів зупиняли її, підвищували голос, вимагаючи негайного підкорення, то виявите, що дійсно небезпечних ситуацій було дуже мало. Частіше Ви керувалися міркуваннями своєї зручності або ж просто діяли під впливом роздратування.
А тепер уявіть, що Вас, дорослу людину, хтось постійно смикає, тягне, щохвилини вказує, що робити, а чого не робити. Ви, звісно, обуритеся. Ви не дозволите так поводитися із собою. Дитина теж хотіла б обуритися, але вона занадто мала та слабка для цього. Все, що вона може робити – це мститися Вам за допомогою капризів, безладу, шуму, псування Ваших речей. Ця помста і є поведінка дитини, свободу якої обмежують.
Проведіть такий експеримент. Дозвольте дитині забратися до Вас на коліна, коли вона хоче цього. Спочатку вона сидітиме там вельми задоволена. А тепер обхопіть її та утримуйте, навіть якщо вона й не намагається злізти. Незабаром вона почне крутитися. Вона спробує звільнитися. Вона розсердиться, зарепетує. Те ж саме відбувається, коли Ви змушуєте дитину робити щось силоміць, проти її волі.
Звісно, дуже важко не давати дитині вказівок, що їй слід робити чи не робити, дуже важко дивитися, як на Ваших очах дитина розбирає нову іграшку на запчастини та не втручатися в це. Але, діючи подібним чином, даючи своїй дитині право самій розпоряджатися своїм часом і своїми речами, Ви зможете виростити здорову, щасливу, розумну та дисципліновану дитину. А це коштує деяких зусиль з Вашого боку.
Звісно ж, дати свободу дитині, це не означає дозволити їй робити все, що їй заманеться, і не контролювати її. Навпаки, контролювати дитину необхідно, але це має бути такий добрий контроль, щоб дитина була з ним згодна. А для цього Вам необхідно почати просто спілкуватися зі своєю дитиною, запитуючи, чого б їй самій хотілося робити та домовляючись із нею про те, що їй необхідно робити з Вашої точки зору.
Але що ж робити у випадку, якщо Ваша дитина бешкетує, бігає кімнатою, змітаючи все на своєму шляху, а Ви ніяк не можете це припинити?
Відповідь на це запитання та на багато інших “як?” і “чому?” Ви можете знайти в книгах Рона Хаббарда.
Стаття була підготовлена співробітниками Гуманітарного центру Хаббарда
та опублікована в журналах “Телетиждень”, “Телескоп” та “Теле7”